Ремарка — це коротке пояснення або вказівка автора, яка доповнює основний текст. Вона може уточнювати місце дії, поведінку персонажа, інтонацію репліки або інші деталі, важливі для розуміння твору. Не варто плутати цей термін із прізвищем німецького письменника Еріха Марії Ремарка: у літературознавстві йдеться саме про текстову примітку.
Що таке ремарка: походження та основні значення
Слово «ремарка» походить із французької мови. Французьке remarque означає «зауваження», «позначка» або «примітка». В українській мові це іменник жіночого роду. Поряд із давно засвоєними словами в мовленні постійно з’являються й нові запозичення, тому корисно також розібратися, хто такий краш і як це слово використовується в молодіжному сленгу.
Значення слова залежить від контексту. Найчастіше ремарку можна зустріти в драматичних творах, сценаріях, редакторських матеріалах та словниках. У кожному випадку вона додає інформацію, яка не входить безпосередньо до основного тексту.
- авторська вказівка в п’єсі або сценарії;
- коротке зауваження чи примітка до тексту;
- спеціальна позначка у словниковій статті.
У всіх цих випадках ремарка допомагає уточнити зміст і зробити текст зрозумілішим для читача, актора, режисера або редактора.
Функції та роль авторських ремарок у драмі
У драматичному творі ремарки фактично замінюють частину авторського опису, який у прозі дає оповідач. Через них драматург повідомляє, де відбувається дія, який вигляд має сцена, хто входить або виходить, що робить персонаж у певний момент.
Такі примітки можуть також передавати емоцію або спосіб вимови репліки. Наприклад, слова «тихо», «після паузи», «сміється», «роздратовано» або «відходить до вікна» допомагають краще зрозуміти поведінку героя. Одна й та сама фраза може звучати зовсім по-різному залежно від ремарки.
У п’єсах і сценаріях ремарки зазвичай відокремлюють від реплік персонажів дужками, курсивом або окремим рядком. Конкретне оформлення залежить від видавничих правил, формату сценарію та авторського задуму.
Водночас ремарок не повинно бути надто багато. Якщо автор докладно пояснює кожен жест і кожну інтонацію, текст може стати перевантаженим. Тому зазвичай залишають лише ті вказівки, без яких сцена може бути неправильно зрозуміла.
Приклади ремарок в українській класичній літературі
В українській драматургії можна зустріти різні типи ремарок. Одні описують місце подій, інші повідомляють про рух персонажа, зміну його настрою або того, до кого саме спрямована репліка.
| Автор і твір | Приклад ремарки | Що вона пояснює |
|---|---|---|
| Іван Котляревський, «Наталка Полтавка» | Опис села, вулиці та розташування хати | Місце подій і вигляд сцени |
| Іван Карпенко-Карий | «вносять самовар» | Дію персонажів |
| Типова драматична ремарка | «зітхає, стиха» | Настрій та інтонацію |
| Типова драматична ремарка | «до публіки» або «вбік» | Кому адресована репліка |
Саме завдяки таким уточненням п’єса перестає бути просто набором реплік. Читач краще уявляє поведінку героїв, а режисер і актори отримують орієнтири для сценічного втілення тексту.
Українські відповідники та синоніми слова ремарка
Залежно від ситуації слово «ремарка» можна замінити близькими за значенням українськими словами. Проте вони не завжди є повними синонімами, тому важливо враховувати контекст.
- Примітка — додаткове пояснення до основного тексту.
- Зауваження — короткий коментар або висловлена думка.
- Позначка — умовне або коротке текстове маркування.
- Помітка — робочий запис на полях чи в чернетці.
У драматургії найточнішим терміном залишається саме «ремарка». У звичайному тексті залежно від змісту природніше можуть звучати «примітка», «зауваження» або «позначка».
Джерела:
http://slovopedia.org.ua/36/53408/247243.html
https://slovotvir.org.ua/words/remarka
https://lektorium.in.ua/sho-take-remarka/
2 коментарі до “Ремарка: що це таке, значення терміна, синоніми та приклади”