Феміністка — це жінка, яка підтримує ідею рівних прав, можливостей і суспільної участі жінок та чоловіків і виступає проти дискримінації за статтю. Сам фемінізм охоплює різні течії та погляди, але їх об’єднує увага до становища жінок, нерівності й сексизму. Уявлення про гендерні ролі змінюються разом із суспільством і впливають навіть на повсякденне спілкування та стосунки, де формується, наприклад, молодіжний сленг про краша та інші нові способи говорити про симпатію.
Фемінізм не має на меті зробити жінок «вищими» за чоловіків або встановити однаковий спосіб життя для всіх. Рада Європи визначає гендерну рівність як рівні права, видимість, можливості, відповідальність та участь жінок і чоловіків у приватному й суспільному житті. При цьому рівність не означає заперечення будь-яких відмінностей між людьми.
Що таке фемінізм простими словами
У широкому розумінні фемінізм — суспільний рух та сукупність ідей, спрямованих на захист прав жінок і досягнення фактичної гендерної рівності. У словнику Ради Європи його визначають як рух за права жінок, який історично був пов’язаний, зокрема, з боротьбою за виборче право, а сьогодні охоплює протидію сексизму, гендерно зумовленому насильству та нерівності.
Термін «феміністка» зазвичай вживають щодо жінки, яка поділяє такі погляди. Чоловік також може підтримувати феміністичний рух і називати себе феміністом. Стать людини сама по собі не визначає її ставлення до цих ідей.
На побутовому рівні феміністична позиція може стосуватися дуже простих речей: однакових критеріїв прийняття на роботу, доступу дівчат і хлопців до освіти, недопустимості насильства, права обирати професію або справедливого розподілу сімейних обов’язків.
При цьому фемінізм не є єдиною системою поглядів із чітким набором відповідей на кожне суспільне питання. Усередині руху існують ліберальний, радикальний, соціалістичний, інтерсекційний та інші напрями, представниці яких можуть по-різному пояснювати причини нерівності та пропонувати різні способи її подолання.
За які права виступає феміністичний рух
Історично жіночі рухи боролися за можливість здобувати освіту, володіти майном, брати участь у політичному житті, працювати за обраною професією та голосувати на виборах. Значна частина цих прав у багатьох країнах сьогодні закріплена законом, тому акценти поступово змістилися.
Серед актуальних напрямів залишаються:
- протидія дискримінації за статтю;
- запобігання насильству щодо жінок;
- рівний доступ до професійного розвитку;
- участь жінок у прийнятті суспільних рішень;
- боротьба із сексистськими стереотипами;
- захист економічної самостійності.
Рада Європи серед основних завдань гендерної політики також називає протидію сексизму, запобігання насильству щодо жінок, рівний доступ до правосуддя та збалансовану участь жінок і чоловіків у політичних і суспільних рішеннях.
Отже, фемінізм XXI століття не зводиться до повторної боротьби за право голосу. Йдеться також про те, наскільки формальна рівність, записана в законодавстві, реалізується у повсякденному житті.
Рівноправність і однаковість — у чому різниця
Одна з причин суперечок навколо фемінізму — змішування понять «рівні права» та «всі мають бути однаковими». Це різні речі.
| Ситуація | Принцип рівності | Що не вимагає фемінізм |
|---|---|---|
| Освіта | Однакова можливість обрати напрям навчання | Однакові професійні інтереси |
| Робота | Відсутність дискримінації за статтю | Однакову кар’єру для всіх |
| Сім’я | Можливість домовлятися про ролі без примусу | Єдину модель сімейного життя |
| Політика | Рівне право брати участь у прийнятті рішень | Однакові політичні погляди |
| Побут | Відсутність автоматичного поділу обов’язків лише за статтю | Ідентичний розподіл у кожній родині |
Рада Європи прямо наголошує, що гендерна рівність є протилежністю нерівності, а не відмінності між жінками та чоловіками. Мета полягає у рівній цінності прав, потреб і можливостей, а не у стиранні індивідуальних особливостей.
Тому жінка може підтримувати фемінізм і водночас свідомо обрати материнство, домашню працю або традиційний розподіл ролей у власній сім’ї. Ключовим питанням буде те, чи має вона реальну свободу вибору, а не те, наскільки її спосіб життя відповідає певному шаблону.
Як формувався жіночий рух в Україні
Історія українського жіночого руху почалася задовго до появи нинішніх громадських організацій. Однією з його ключових діячок стала Наталія Кобринська — письменниця, видавчиня та громадська діячка, яку Український інститут національної пам’яті називає засновницею жіночого руху в Галичині.
У 1884 році вона організувала в Станіславові «Товариство руських женщин». Цей рік використовується і як одна з важливих точок відліку організованого українського жіночого руху.
Важливою подією став і вихід 1887 року альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталія Кобринська та Олена Пчілка. Він об’єднав твори українських авторок і став помітним явищем у розвитку жіночої інтелектуальної традиції.
Український рух формувався у специфічних історичних умовах: українські землі перебували у складі різних держав, а питання прав жінок перепліталося з освітою, культурою, видавничою діяльністю та національним рухом. Тому переносити історію західноєвропейського чи американського фемінізму на Україну без урахування місцевого контексту неправильно.
Чи була Леся Українка «першою українською феміністкою»
Таке формулювання зустрічається в популярних матеріалах, але історично воно надто спрощене. Організований жіночий рух в Україні вже розвивався за участі Наталії Кобринської та інших діячок, коли Леся Українка була ще дуже молодою.
Водночас її внесок у розвиток феміністичної думки та жіночих образів справді значний. Український інститут національної пам’яті зазначає, що Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала великий вплив на феміністичну течію в українській літературі. Її героїні постають самодостатніми, незалежними й здатними самостійно визначати власне життя.
Тому точніше називати Лесю Українку однією з найвпливовіших постатей української феміністичної літературної традиції, а не одноосібною «першою феміністкою України».
Найпоширеніші міфи про феміністок
Слово «фемінізм» обросло твердженнями, які мало стосуються самого визначення руху. Один із найвідоміших стереотипів — нібито феміністка обов’язково негативно ставиться до чоловіків. Ненависть до певної статі не є необхідною складовою фемінізму, а Рада Європи визначає його через боротьбу із сексизмом, експлуатацією та нерівністю.
Інший міф стверджує, що феміністична позиція передбачає відмову від сім’ї або материнства. Насправді питання полягає у можливості людини обирати власну модель життя без дискримінаційного примусу. Так само необґрунтовано визначати феміністку за зовнішністю, одягом, зачіскою або ставленням до косметики. Особистий стиль нічого не говорить про те, які погляди людина має щодо рівних прав.
Не зовсім правильне й твердження, що фемінізм потрібен тільки жінкам. Гендерні стереотипи можуть створювати жорсткі очікування і щодо чоловічої поведінки, наприклад вимагати приховувати емоції або обов’язково відповідати певній моделі «мужності». Рада Європи також зазначає, що зміна негативних гендерних стереотипів може приносити користь суспільству загалом.
Як відрізнити феміністичну позицію від звичайної упередженості
Корисніше аналізувати не те, як людина сама себе називає, а принцип, який вона застосовує до конкретної ситуації.
Наприклад, твердження «жінку не потрібно брати на керівну посаду, бо жінки погано керують» спирається на узагальнення про стать, а не на професійні характеристики конкретної кандидатки. Це типовий приклад гендерного стереотипу.
Натомість позиція «обирати керівника потрібно за досвідом, компетентністю та результатами незалежно від статі» відповідає принципу рівних можливостей.
За таким самим принципом можна перевіряти побутові ситуації:
- Чи застосовується до жінки й чоловіка однаковий критерій?
- Чи ґрунтується рішення на здібностях конкретної людини, а не стереотипі про її стать?
- Чи має людина реальну можливість самостійного вибору?
- Чи не створює правило необґрунтованих обмежень лише для однієї статі?
- Чи не виправдовується приниження людини тим, що «так поводяться всі чоловіки» або «такі всі жінки»?
Такий тест корисний ще й тому, що дискримінаційним може бути твердження, спрямоване проти будь-якої людини. Феміністичний аргумент про рівність не означає автоматичної правоти жінки в будь-якому конфлікті.
Чи всі феміністки думають однаково
Фемінізм розвивався протягом тривалого часу, тому всередині нього сформувалися різні школи. Вони можуть по-різному пояснювати нерівність, роль держави, економічні причини дискримінації, питання сім’ї та інші суспільні явища.
Ця різноманітність пояснює, чому дві людини, які називають себе феміністками, можуть мати протилежні погляди на конкретну проблему. Немає організації, яка визначає єдиний обов’язковий перелік думок для всіх представниць руху.
Об’єднувальною залишається базова ідея: стать не повинна бути підставою для меншої цінності людини, позбавлення прав або необґрунтованого обмеження її можливостей. Рада Європи пов’язує фемінізм із подоланням сексизму та досягненням фактичної гендерної рівності в законодавстві й повсякденному житті.
Тому відповідь на питання, хто така феміністка, значно простіша за стереотипний образ, який сформувався навколо цього слова. Це жінка, яка підтримує рівноправність і виступає проти сексистських обмежень; її особисте життя, зовнішність, професія чи модель сім’ї самі по собі не визначають ставлення до фемінізму.е шлях до взаємної поваги та рівності, який у кінцевому результаті приносить користь усім учасникам соціальних відносин.
Джерела:
https://termin.in.ua/feminizm/
https://vue.gov.ua/%D0%A4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC
https://vikna.tv/styl-zhyttya/shho-take-feminizm-prostymy-slovamy-ta-dlya-chogo-vin-buv-stvorenyj/
