Питання про те, де й коли виникла перша Запорозька Січ, не має однієї беззаперечної відповіді. Ім’я князя Дмитра Вишневецького тісно пов’язане з укріпленням, спорудженим у середині XVI століття на Малій Хортиці, яке частина істориків вважає першою Січчю, а інші — її попередницею. Існує й інший підхід, за яким першим сформованим січовим осередком була Томаківська Січ. На подальшу долю українських земель вплинула й Кревська унія 1385 року, умови та наслідки якої змінили політичні зв’язки регіону.
Дмитро Вишневецький — засновник першої козацької фортеці
Дмитро Вишневецький був українським князем і військово-політичним діячем, який спирався на запорозьке козацтво в боротьбі проти Кримського ханства й Османської імперії. У середині 1550-х років він організував будівництво укріплення на Малій Хортиці. Саме цей замок став одним із важливих етапів консолідації козацтва на Нижньому Дніпрі.
Називати Вишневецького беззаперечним «засновником Запорозької Січі» не зовсім коректно. Козацькі загони, стани й укріплення існували на Запорожжі й раніше, а сама січова організація формувалася поступово. Внесок князя полягав насамперед у створенні постійного укріпленого осередку, який став важливим попередником пізніших козацьких центрів.
В історичній традиції Вишневецького нерідко ототожнюють із фольклорним Байдою. Проте це ототожнення теж не є безспірним історичним фактом: образ Байди належить до народної традиції й із часом був пов’язаний із постаттю князя.
Важливо розуміти розмежування в термінології: Хортицька фортеця була першим в історії військово-політичним центром козацтва, проте за своєю суворою структурою та внутрішнім устроєм історики часто вважають першою власне Січчю Томаківську, яка з’явилася трохи пізніше. Вишневецький створив прототип, який став моделлю для всіх наступних козацьких столиць.
Князь виступав як меценат і стратег, який не чекав королівських указів, а діяв на випередження. Саме ця самостійність у прийнятті рішень зробила його першим фундатором козацької вольниці, яка згодом переросла у Військо Запорозьке.
Замок на Малій Хортиці та його значення
У середині 1550-х років Дмитро Вишневецький спорудив укріплений «замок» або «городок» на Малій Хортиці. У джерелах будівництво пов’язують приблизно з 1555–1556 роками. Саме звідси князь і козацькі загони здійснювали походи проти татарських та османських володінь.
Навіть місце історичної Малої Хортиці визначене не абсолютно однозначно. Найпоширеніша версія пов’язує її із сучасним островом Байда, де археологи виявили залишки укріплень і матеріали XVI століття. Існують і альтернативні локалізації.
У 1557 році Девлет-Гірей здійснив похід проти укріплення. Одна з облог тривала 24 дні й завершилася невдачею для ханського війська. Під час наступного масштабного наступу Вишневецький зрештою залишив укріплення через складне становище й нестачу припасів.
Значення Хортицького замку полягає не в тому, що він уже мав усі ознаки пізнішої Запорозької Січі. Він показав можливість існування постійного укріпленого козацького осередку за дніпровськими порогами та став важливою ланкою в подальшому розвитку запорозького козацтва.
Порівняння Хортицького замку та Томаківської Січі
Плутанина виникає через те, що Хортицький замок і Томаківську Січ по-різному трактують навіть історики. Хортицьке укріплення нерідко називають протосіччю, тоді як Томаківка вже має значно чіткіші ознаки постійного козацького центру.
| Характеристика | Хортицький замок | Томаківська Січ |
|---|---|---|
| Час існування | Середина 1550-х років | Приблизно 1570–1580-ті — 1593 рік |
| Пов’язаний із | Дмитром Вишневецьким | Запорозькою козацькою громадою |
| Статус у дослідженнях | Замок, протосіч або перша Січ — залежно від концепції | Один із перших достовірно відомих січових центрів |
| Розташування | Історична Мала Хортиця | Острів Томаківка |
| Кінець існування | Залишений після військового протистояння | Зруйнована татарським військом 1593 року |
Саме Томаківська Січ відіграла помітну роль у консолідації запорозького козацтва. Після її зруйнування 1593 року козацький центр перемістився на Базавлук.
Хронологія восьми Запорозьких Січей
За всю історію існування козацтва дослідники виділяють вісім основних центрів, які наслідували традиції один одного. Кожна нова локація обиралася з урахуванням змін ландшафту та воєнно-політичної ситуації, формуючи своєрідну хронологічну таблицю козацьких осередків.
- Хортицька (1556–1557 рр.) — прототип, заснований Вишневецьким.
- Томаківська (60-ті рр. XVI ст. – 1593 рр.) — перша, де з’явився поділ на курені.
- Базавлуцька (1593–1638 рр.) — база для багатьох морських походів.
- Микитинська (1638–1652 рр.) — місце, де Богдан Хмельницький отримав булаву.
- Чортомлицька (1652–1709 рр.) — пов’язана з епохою Івана Сірка.
- Кам’янська (1709–1711, 1730–1734 рр.) — заснована після зруйнування Чортомлицької.
- Олешківська (1711–1728 рр.) — розташовувалася під протекторатом кримського хана.
- Нова або Підпільненська (1734–1775 рр.) — останній осередок козацької волі.
Трагічною крапкою в історії цих унікальних військових утворень стало остаточне зруйнування Нової Січі в 1775 році за наказом Катерини II. Російська імперія вбачала в козацькому самоврядуванні загрозу своєму абсолютизму, тому фізичне нищення столиці Запорожжя було заздалегідь спланованим кроком для ліквідації української автономії.
Внутрішній устрій та озброєння козаків
Адміністративні споруди козацької столиці мали чітке планування. Центром кожної Січі був Січовий майдан, де відбувалися ради — найвищий орган демократичного управління, де вирішувалися питання війни, миру та обрання старшини. Поділ війська на козацькі курені дозволяв підтримувати залізну дисципліну та мобільність, оскільки кожен козак мав своє визначене місце проживання та бойовий підрозділ:
- церква Покрови Пресвятої Богородиці — духовний центр;
- курені — житлові казарми для козаків;
- будинки старшини — адміністративні приміщення;
- школа — місце навчання молоді та джур;
- пушкарня — спеціальне приміщення для зберігання гармат та пороху;
- січовий базар — місце торгу, що виносилося за вали укріплення.
Військова ієрархія була чітко визначеною: повноваження кошового отамана були майже безмежними під час походу, але підзвітними громаді у мирний час. Йому допомагали суддя, писар та осавул, кожен з яких мав свій сектор відповідальності. Технологічно козаки були одними з найтехнічніших воїнів свого часу: для точності стрільби артилерії використовували нюрнберзькі квадранти, а козацька чайка місткістю 50-70 осіб була неперевершеним засобом для маневреної війни на воді.
Доля Байди та пам’ять про першу Січ у 2026 році
Після руйнування греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року рівень води різко знизився, оголивши значні ділянки берегів Дніпра. Для археологів це відкрило доступ до територій, які десятиліттями перебували під водою, але водночас створило серйозні ризики для пам’яток через ерозію, незаконні пошуки та воєнні дії.
Археологічні дослідження на Хортиці продовжуються і в 2026 році. Зокрема, у серпні експедиція Національного заповідника «Хортиця» проводить роботи в районі Совутиної балки та досліджує військовий табір XVIII століття. Окремі програми розраховані на кілька років.
Проте зниження рівня води не означає, що всі колишні козацькі пам’ятки тепер можна повноцінно розкопувати. Частина територій залишається недоступною через окупацію, обстріли та мінну небезпеку. Тому говорити про нові знахідки, які вже остаточно вирішили суперечку щодо першої Січі, підстав немає.
Джерела:
https://www.combat-horting.org.ua/node/1390
https://www.5.ua/kultura/zasnuvav-donske-kozatstvo-i-zaklav-pochatok-zaporizkoi-sichi-istoriia-lehendarnoho-kniazia-hetmana-dmytra-vyshnevetskoho-338141.html
https://was.media/2019-05-17-zagadka-bajdi/
Один коментар до “Хто заснував першу Січ: Дмитро Вишневецький та історія Хортицького замку”